Відповідно до Указу Президента України від 11.02.04 № 180/2004 в Україні щорічно проводяться заходи щодо   вшанування учасників бойових дій на території інших держав. А цей рік особливий, бо оголошений Роком учасників бойових дій на території інших держав. Чи взагалі потрібно учням знати про “афганську війну”, яка зачепила Україну, одну із 15 республік колишнього Радянського Союзу?

Війна в  Афганістані продовжувалась більше  9 років (з 25 грудня 1979 р. по 15 лютого 1989 р.). Звичайно, ця війна не явище з української історії, але вона безпосередньо торкнулась й України.

Учасниками афганської війни були понад 160 тисяч вихідців із України, з яких 3432 не повернулись до рідних домівок, а 72 зникли безвісті або потрапили в полон. 2729 матерів втратили своїх синів, 505 молодих жінок стали вдовами, а сиротами – 711 дітей. Понад вісім тисяч військовослужбовців отримали на війні важкі поранення, а 3560 стали інвалідами .

Такими  сумними були наслідки тієї війни, яка стала важким іспитом і трагедією для сотень тисяч людей в Україні. Для всіх, хто безпосередньо перебував на афганській землі, і для тих, хто безмежно довгими та тривожними днями і ночами чекав вдома повернення своїх синів, чоловіків, батьків, коханих, друзів. 

Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих синів і дочок України, вклоняємося їхній мужності. Важливо, що, зберігаючи бойове братерство, ветерани передають досвід молодим воїнам Збройних Сил України, підтримують матерів, вдів і дітей полеглих побратимів. Шана і подяка всім ветеранам трагічної афганської війни та українським воїнам-миротворцям за відвагу, доблесть, вірність присязі і честі.

У загальноосвітніх навчальних закладах організовано тиждень пам’яті, приурочений 25-річниці виведення із Афганістану. В один із зимових лютневих днів комунальний заклад «Комсомольський навчально-виховний комплекс» Гуляйпільської районної ради радо зустрічав учасників семінару для заступників директорів з виховної роботи, в рамках якого організовано захист учнівського проекту «Трагедія і доблесть Афгану», мета якого:

• стимулювати в молоді патріотично свідоме критичне мислення, вміння аналізувати історичне минуле, виховувати патріотизм та повагу до людського подвигу, до особистості, до історії своєї держави.

Урочисто прибрана кімната разом з учнями-господарями,  Наталією Іванівною Тарабановою, заступником директора з виховної роботи,   привітала учасників афганської війни та гостей. Учні розподілені були на групи істориків, аналітиків, журналістів та режисерів, які спілкувалися з односельцями, проводили дослідження, збирали інформацію в очевидців війни в Афганістані. Зібраний матеріал був систематизований в альманах, де і знайшли своє відображення спогади учасників бойових дій. На заході звучали пісні, лунали вірші і просто гарні слова, але й вони болем, гірким щемом, невиплаканою сльозою озвалися у душах колишніх воїнів. Трагічну данину сплатили наші співвітчизники в цій війні. Безсмертний подвиг і героїзм тисячі синів і дочок України, проявлений при виконанні свого військового обов’язку, назавжди ввійде в історію України жахливою трагедією. Трагедією для сімей тих, хто не повернувся, трагедією для тих, хто повернувся скаліченим, і навіть для тих, хто пройшов війну живим та неушкодженим, - це також трагедія, оскільки повернулися вони вже зовсім „іншими” людьми. Побачене і пережите на афганській землі безслідно не пройшло ні для кого.

Минуть роки, прийдуть нові покоління, але ніколи не повинні померкнути прізвища наших земляків у неоголошеній десятилітній війні в Афганістані.

Г.Минка, методист РМК